ОСОБЛИВОСТІ ТРИВОЖНО-ДЕПРЕСИВНИХ ПРОЯВІВ І СУБ'ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ МАТЕРІВ ДІТЕЙ З ОРГАНІЧНИМ УРАЖЕННЯМ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
DOI:
https://doi.org/10.17721/2616-7786.2024/10-1/9Ключові слова:
батьки дитини з вадами розвитку, дитина з особливими потребами, нормотипові діти, суб'єктивне благополуччя матерів, тривожно-депресивні та кризові станиАнотація
Вступ. Народження та виховання дитини з порушенням розвитку є травмувальним фактором, що призводить до зміни особистості батьків і їхнього життя загалом. У батьків може спостерігатись підвищений рівень тривожності, наявність депресії, хронічний смуток, апатія, безнадія, емоційне вигорання тощо. У пропонованій статті представлено результати теоретичного й емпіричного дослідження тривожно-депресивних особливостей батьків, які виховують дітей з органічним ураженням нервової системи. Викладено теоретичний матеріал щодо психологічних особливостей батьків, які мають дітей з порушеннями розвитку. Представлено результати дослідження, зокрема: порівняння рівня тривожності і наявності та тяжкості депресії у матерів, які виховують дитину з органічним ураженням нервової системи, з матерями, які виховують нормотипову дитину. Виявлено кореляційний зв'язок компонентів суб'єктивного благополуччя з показниками тривожності та депресії.
Методи. У процесі дослідження застосовано методи теоретико-методологічного аналізу, тестування за допомогою шкали для оцінки генералізованого тривожного розладу GAD-7, опитувальника здоров'я пацієнта (оцінка тяжкості депресії PHQ-9) та короткого багатовимірного опитувальника процвітання "PERMA-ПРОФАЙЛЕР" (адаптація О. Савченко та Д. Лавриненка). Для оброблення отриманих даних були використані методи статистичного аналізу на базі програми Jamovi 2.3.28.
Результати. Проведене дослідження дало змогу визначити рівень тривожності і наявність та тяжкість депресії у матерів, які виховують нормотипових дітей, та у матерів, які виховують дітей з порушенням розвитку. Рівень тривожності матерів, які виховують дітей з органічним ураженням нервової системи, значно вищий, ніж у матерів, які виховують нормотипових дітей. Зазначений висновок правдивий для кожного рівня тривожності (мінімальна, легка, помірна, сильна). У половини жінок із контрольної групи депресія не спостерігається, а в експериментальній групі вона відсутня лише у третини. Показники легкої, помірної та середньої депресії вищі у матерів, які виховують дітей з органічним ураженням нервової системи. Відсоток респондентів з тяжкою депресією близький за значеннями в обох групах дослідження. Були виявлені кореляційні зв'язки: показника депресії з добробутом і його компонентами (позитивними емоціями, відносинами, сенсом, здоров'ям, залученістю й негативними емоціями) та показника тривожності з позитивними емоціями, відносинами, сенсом і негативними емоціями.
Висновки. На основі оброблення даних зроблено висновок, що гіпотеза, яка була поставлена на початку дослідження щодо низького суб'єктивного благополуччя матерів, які виховують дітей з органічним ураженням нервової системи, підтверджується і дає нам можливість продовжити збирання даних для подальшого дослідження.
Посилання
Бєлоконь, О. (2020). Я вагітна, що робити. BookChef.
Іванашко, О., Вірна, Ж., & Сіпко, Л. (2022). Психологічні індикатори емоційної безпеки батьків дітей з особливими освітніми потребами. Психологічні перспективи, 39, 153–165. https://doi.org/10.29038/2227-1376-2022-39-iva
Лук'янченко, К. (2020). Роль сім'ї в процесі виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами. У І. М. Богданова, В. М. Букач, С. М. Наумкіна, М. А. Сокаль, Л. І. Сухотеріна (Ред.). Історичний досвід і сучасність, 39, 21−27. http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/8028/1/Istorychnyi%20Dosvid%20I%20Suchasnist%202020.pdf
Міністерство охорони здоров'я України. (2014, 25 грудня). Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги "Депресія" (наказ, № 1003). https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1003282-14#n19
Реброва, О. (2021). Психологічні особливості родин, що виховують дитину з особливими освітніми проблемами. Вісник Львівського університету. Серія: Психологічні науки, 9, 220–228. https://doi.org/10.30970/PS.2021.9.28
Северенчук, Н. (2007). Психокорекційна робота з матерями дітей з особливими потребами. Дефектолог, 3, 14–15.
Тохтамиш, О. (2004). Реабілітаційна психологія. Віндрук.
Шевчук, В. (2021). Емоційні переживання батьків дітей із комплексними порушеннями розвитку. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Психологія, 32(71, 4), 102–109. https://doi.org/10.32838/2709-3093/2021.4/17
Шевчук, В., & Тесленко, М. (2021). Дитячо-батьківські стосунки в сім'ях, які виховують дітей із комплексними порушеннями розвитку. Габітус, 21, 223–227. https://doi.org/10.32843/2663-5208.2021.21.39
Shenaar‐Golan, V. (2015). Hope and subjective well‐being among parents of children with special needs. Child & Family Social Work, 22(1), 306–316. https://doi.org/10.1111/cfs.12241
Shevchuk, V., & Vlasova, O. (2021). Іntegral personal and interpersonal characteristics of parents of children with complex developmental disorders. Insight: The Psychological Dimensions of Society, 6, 110–124. https://doi.org/10.32999/2663-970X/2021-6-8